Кожного року на 30 вересня в Україні припадає День усиновлення

Православні ж у цей день відзначають свято Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Мабуть, зовсім не просто збіг. Адже, покинуті дітки, так само як і інші потребують того, щоб їх любили, в них вірили. Їм так само потрібна мамина любов і підтримка батька.

На жаль, у дитячих будинках та інтернатах нашої країни перебувають тисячі дітей. Лише 8% із них є сиротами або позбавлені батьківського піклування, у решти є батьки.

У нашому суспільстві існує думка, що усиновлювати діток повинні ті, хто не може з певних причин народити самостійно.

Це не зовсім так. Дитина, узята з притулку, – це не вирішення проблеми бездітності дорослих. Дитина, узята з притулку, – це можливість зробити наш світ добрішим, кращим. Бо діти – наше майбутнє. Але про майбутнє треба думати уже зараз. Яке може бути майбутнє у держави, де тисячі покинутих дітей? Вони не відчувають справжнього родинного тепла. Натомість, вони виростають і знають, що їх покинули, бо були комусь зайвими чи не потрібними, чи не вчасними. То, чому ж, виростаючи, ці дітки повинні допомагати тим дорослим, хто колись від них відмовився і хто не зміг їм допомогти?

Зрозуміло, що життя дуже складне, особливо зараз. Що не вистачає грошей для власних потреб, а не те, щоб узяти виховати усиновлену дитину . Усі розуміють, що окрім матеріальних, є ще й психологічні причини. Адже, усиновлена дитина – це дитина, народжена чужими людьми із чужим набором генів. Але, будьмо чесними – чи кожен із нас досконало знає свій родовід? Звичайно, усиновлення – особлива дорога батьківства. Благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами.

Батьки не знають як буде сприймати їх у подальшому дитина. Як поводити себе в різних ситуаціях. Але варто памятати, що батьки не залишаються сам на сам із проблеми. Для них завжди відкриті двері служби у справах сім’ї, де фахівці їм допоможуть. Адже усі зацікавлені у тому, щоби у нашій країні не було покинутих, забутих дітей.

Тому все більше родин відчиняють свої двері для усиновлених діток. Усе більше сімей хочуть, щоб дітки були не прийомними, а ставали рідними.

Якщо є можливість узяти дитину із дитбудинку, прийняти її у свою сім’ю, стати їй ріднею, якщо є віра у свої сили, то чому б не зробити наш світ кращим, а наше майбутнє світлішим…